Булінг в чинному законодавстві
Булінг (цькування) - це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Булінг має систематичний характер та спрямований на приниження жертви, або завдання їй фізичної шкоди.
Чим конфлікт відрізняється від булінгу?
Конфлікт Булінг
1.Одноразовий, неповторюваний акт 1. Тривалі, повторювані дії
2. Незгода, розбіжність думок 2. Агресивна поведінка з метою завдати шкоду та
принизити
3. Рівність сил (здатність кожної зі сторін впливати 3. Нерівність сил (різниця у фізичному стані, рівність
на процес конфлікту) соціальної і психологічної адаптованості)
Булінг НЕ Булінг
- фізичне насильство (штовхання, підніжки, бійки, - фізичні ушкодження, спричинені випадково
ляпаси, нанесення тілесних ушкоджень) (під час змагань, гри, тощо)
-психологічне насильство (поширення образливих чуток, - необразливі жарти, емоційна спроба вирішити конфлікт,
ізоляція, ігнорування, погрози, образливі жарти) гучні суперечки
- економічне насильство (крадіжки, пошкодження чи - випадкове псування речей
знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей
- сексуальне насильство (прізвиська та образи сексуального - залицяння (знаки уваги, прийнятні стосунки)
характеру
- кібербулінг (цькування за допомогою мобільних - спори, словесні перепалки, поодинокі образливі
телефонів або в інтернеті) коментарі в соціальних мережах
Тривожні ознаки:
- пошкоджені чи загублені частини одягу, книжки чи інші предмети;
- має неочікуванні поранення, синці, подряпини;
-має мало друзів або зовсім їх не має;
-здається, що боїться збиратися і йти до школи і повертатися, сідати в автобус тощо.
-обирає довгий нелогічний шлях, коли іде зі школи додому;
-втрачає інтерес до домашніх завдань або починає робити їх набагато гірше, ніж зазвичай;
-виглядає пригніченою, сумною, заплаканою, не має настрою, коли приходить додому;
-часто жаліється на головний біль, болі в шлунку, інші фізичні негаразди;
-тривожно спить і часто сняться погані сни;
-втрачає апетит;
-проявляє тривогу і низьку самооцінку.
Чому люди булять?
- Відчуття безпомічності і безсилля.
- Стрес і травма.
- Низька самооцінка.
- Страх бути виключеним з компанії, якщо вони не приєднаються.
- Нерозуміння, як почувається хтось інший, через нерозвинену емпатію.
- Викид гніву і агресії.
- Культура агресії та знущань.
- Роль жертви булінгу в минулому.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за вчинення булінгу (173-4 КУпАП)
Частина 1. Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров*ю потерпілого.
Санкція 1. тягне за собою накладання штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1700) або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.
Частина 2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або повторно протягом року після надання адміністративного стягнення.
Санкція 2. тягне за собою накладання штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-3400) або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.
Частина 3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14 до 16 років.
Санкція 3. тягне за собою накладання штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1700) або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.
Самодопомога при сильних почуттях
Є багато різноманітних способів виразити свої почуття, не завдавши нікому/нічому шкоди: 1) зробити самомасаж; 2) подивитись хороший фільм/мультфільм; 3) виговоритися в "Стакан гніву"; 4) розмова з близькими про свої почуття;
5) зробити зарядку; 6) обійняти близьку людину; 7) написати про свої почуття; 8) прийняти душ; 9) зібрати пазл;
10) поприбирати в кімнаті; 11) погладити домашнього улюбленця; 12) відкрити "Скриньку радості"; 13) згадати про щось хороше; 14) прогулянка на вулиці; 15) зателефонувати товаришу/подрузі; 16) малювання; 17) посумувати і поплакати;
18) зліпити щось з пластиліну/тіста; 19) послухати музику; 20) порвати папір для заспокоєння; 21) прислухатись до свого дихання.
Практичні поради, що допоможуть підтримати дітей та налаштувати їх до здобуття нових знань
1. Коли діти концентруються і намагаються зняти тривогу - вони можуть підспівувати собі, гойдатися на стільці, щось крутити в руках. За це сварити не варто. Потрібно дати будь-яку руханку, пропонувати вправи на рівновагу, дихальні вправи, запропонувати щось промовляти чи співати разом.
2.Коли дитина втомлюється - від контактів, від режиму, від напруження (писати, підтримувати концентрацію. сприймати інформацію). Втома може проявлятися спротивом, роздратуванням, аутоагресією. Нам потрібно пропонувати дитині вправи на розслаблення м᾿язів рук та плечей, робити паузи. нагадувати пити воду.
3.Коли дитині страшно - вона може зосередитись, але не сприймати інформацію. Ми можемо побачити, що вона сидить на краю стільця, м язи напружені, погляд може бути розфокусованим. Нам важливо просити сісти зручно-зручно, наголошувати на тому. що ми в безпеці, пропонувати зробити будь-які вправи на заземлення, питати частіше чи все їй зрозуміло.
4.Коли дитина не розуміє і не може сказати про це - вона буде відволікатись, може прикриватись свою "неуспішність" зміною в поведінці. Нам важливо навчити дитину без страху перепитувати - повторіть, будь-ласка, я не зрозуміла.
5.Дитина, яка потрапляє в нове середовище - спочатку звикає до нових людей, намагається відчути безпеку і знайти своє місце. Їй часто потрібна допомога - в знайомстві, засвоєнні правил. 6.Дитина, що навчається в новому місці і незнайомою мовою - втомлюється швидше, бо сенсорні системи працюють в наднапруженому режимі. Дитині потрібно пояснити, як влаштоване середовище, відносини, правила в новій групі, ідеально - якщо є наставник-помічник (із старших класів), який її супроводжує перші місяці.
Як адаптувати дитину до нової школи та колективу?
Період адаптації в новій школі та колективі займає один-два місяці. Якщо йдеться про нову країну, то знадобиться від 6 місяців до року, щоб призвичаїтись. Памʼятайте, діти адаптуються швидше, ніж дорослі.
Легкість адаптації багато залежить від характеру дитини: наскільки вона комунікабельна, адаптивна, чи любить нові знайомства. Але якщо вона доволі тривожна, то можуть бути труднощі.
При знайомстві з класним керівником, ви можете надати інформацію про характер вашої дитини. Тоді вчитель буде мати уявлення, як будувати процес навчання та посприяти адаптації. Перший час, за необхідності, він буде більше приділяти уваги або навпаки не так нав’язливо залучати до командної роботи.
ЯК БАТЬКИ МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ ДИТИНІ АДАПТУВАТИСЬ ДО НОВОЇ ШКОЛИ?
· Обговоріть очікування з дитиною. Можливо це на довгий період, а не на пару місяців навчання. Поясніть, що інша школа не означає, що це не серйозно. Потрібно отримувати знання, а не просто її відвідувати.
· Дайте поради. Дітям, яким важко спілкуватися, краще порадити декілька днів просто придивлятися до однокласників, щоб потім спробувати налагодити контакт із одним-двома з них. Активним в перші дні краще себе поводити спокійніше, щоб не провокувати можливі конфлікти.
· Студії за інтересами. Враховуйте бажання дитини, щоб записати в якісь розвиваючі гуртки в школі, це позитивно вплине на мотивацію.
· Навчіть дитину ставити цікаві запитання у відповідь. Адже перший час учні будуть запитувати, звідки приїхали, що любить. Це посприяє налагодженню комунікації.
· Підтримуйте та хваліть. Допомагайте перебороти труднощі, не акцентуючи на них надмірної уваги. Помічайте успіхи вашої дитини, хваліть навіть за незначні досягнення.
ЯК АДАПТУВАТИСЬ В НОВІЙ ШКОЛІ В ІНШІЙ КРАЇНІ?
· Долучайте до вивчення мови. З початку переїзду зацікавте дитину, це також допоможе відволіктись від стресу.
· Проговоріть страх. Раціонально розберіть, що попри перебування серед іншомовних дітей — це безпечне місце, де нічого страшного не відбудеться.
· Мотивуйте дитину. Донесіть плюси нового колективу: отримання нових знайомств, нового досвіду, нові предмети.
· Не вимагайте досягнень. Під час адаптаційного періоду не потрібно пред’являти дитині завищені вимоги.
· Допомагайте виконувати домашні завдання. Разом розбирайтеся з новою мовою та предметами.
ЯК ЗВИКНУТИ ДО ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ?
· Дотримуйтесь звичного режиму дня. Це дозволить відчути звичне життя та час буде краще організований.
· Проговоріть правила поведінки. Не відволікатись на різні фактори під час навчання, як реагувати на можливі негативні коментарі від однокласників.
· Донесіть цінність. Дистанційне навчання таке саме, як і в школі. Воно потребує уваги та наполегливості у виконанні завдань.
· Стимулюйте до активності. Поза навчанням пропонуйте якусь фізичну активність, відвідування цікавих місць та встановлення знайомств з однолітками на новому місці.
· Комп’ютерна гігієна та кібербезпека. Розберіться разом, як користуватись новими платформами, проговоріть чим сумнівні інтернет посиланням можуть бути небезпечними.
Хочу підкреслити, що найважливіше, що можуть зробити батьки в період адаптації — це бути уважними до почуттів і побоювань дитини. Обговорювати хвилюючі питання вчасно.
Давайте приклад своїм дітям, будьте спокійними та врівноваженими. Демонструйте, що можуть бути певні труднощі, але їх можна подолати доклавши трохи зусиль. Дайте зрозуміти, що ви команда, яка повинна бути разом. Також говоріть про майбутнє: якщо ми зараз пройдемо непростий етап, то потім буде значно простіше. Плануйте разом, що зробите в першу чергу, коли закінчиться війна.
Чинники, які свідчать про успішну адаптацію:
· діти з задоволенням збираються в школу;
· спілкуються з однокласниками;
· запрошують нових друзів;
· багато розповідають про школу;
· позитивний зворотній зв’язок від вчителів.
Що свідчить про проблеми з адаптацією:
· пригнічений настрій;
· пошук відмовок іти в школу;
· мовчання та ігнорування;
· погіршення апетиту;
· небажання говорити про школу.
Майте на увазі, якщо через 2,5–3 місяців навчання в новій школі, дитина все ще має труднощі освоєння в новому навчальному закладі, варто звернутися до психолога. Це може бути приватний спеціаліст або шкільний психолог, який посприяє адаптації дитини.
STOP домашньому насильству
Суголосно до статті 1. Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, між колишнім чи теперішнім подружжям або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Під час війни від домашнього насильства найбільше страждають традиційно вразливі категорії - жінки, діти, люди похилого віку, особи з інвалідністю, вимушені переселенці. Діти відчувають на собі подвійний вплив війни. Якщо у родині, де відбувається домашнє насильство, є діти - не варто тішити себе ілюзіями, що вони нічого не помічають й на них така ситуація ніяк не вплине. Діти все бачать, все відчувають, й нездорові стосунки між батьками можуть травмувати їх навіть більше за те, що вони побачили на війні. Дитина - свідок (або очевидець) насильства – теж постраждалий від домашнього насильства. Відповідальність за домашнє насильство несе кривдник. Згідно законодавства України за вчинення домашнього насильства передбачена відповідальність. Так, стаття 173 Кодексу України про адміністративня правопорушення передбачає собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб. Стаття 126 Кримінального кодексу України передбачає покарання у вигляді громадських робіт на строк від ста пятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до пяти років, або позбавлення волі на строк до двох років.
Домашнього насильста можна уникнути, якщо жертва не буде мовчати.
Куди звертатися у випадках домашнього насильства?
-до Національної поліції за номером 102 та повідомити про факт насильства;
-на Урядовий контактний центр 15-47, де цілодобово надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства та психологічної допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям;
-до безкоштовного номеру системи безоплатної правової допомоги 0 800-213-103;
-до національної «гарячої лінії» з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації 0-800-500 335 або 116-123 (короткий номер з мобільного).
Контакти щодо психологічної підтримки
- Цілодобова лінія психологічної підтримки «Між нами» Львівський міський центр соціальних служб— 0800307305. Дзвінки з будь-яких операторів — безкоштовні.
- Цілодобова безоплатна правова допомога /Free Legal Aid. - 0 800 213 103. Консультування з правових питань.
- Центр психосоціальної підтримки НаУКМА та БО «Голоси дітей». Гаряча лінія для дітей (08.00 – 22.00): 096 039 22 58; 099 198 57 95; 063 558 12 82.
- Гаряча лінія НУО «Людина в біді» Безкоштовні психологічні консультації (24/7) 0 800 210 160.
- Центр-Ресурс Професіонал. Системний сімейний психотерапевт. 09.00 – 20.00 тел у Польщі +4873 311 52 96. Вайбер, телеграм: (067)-718-99-66 (063)-721-04-63 (066)-219-09-73.
- Сильне емоційне потрясіння, стрес, відчуття небезпеки можуть викликати у вашої дитини психологічну травму. Читайте нижче, як визначити, що у вашої дитини психологічна травма, та як ви можете їй допомогти. Якщо дитині потрібна допомога спеціаліста - можна звертатися на дитячу гарячу лінію нашого партнера Ла Страда-Україна/La Strada-Ukraine, яка працює в онлайн режимі. Щоб отримати консультацію пишіть:
- Фейсбук - https://www.facebook.com/childhotline.ukraine/
- Інста - https://www.instagram.com/childhotline_ua
- Telegram - @CHL116111
- Безкоштовна інтернет-платформа психологічної допомоги "Розкажи мені". Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку за цим посиланням ( https://tellme.com.ua)
- Модератори платформи підберуть спеціаліста, і він якнайшвидше зв᾿яжеться з вами. Консультації проводяться безкоштовно у режимі онлайн.
- Крім того, команда Інституту когнітивного моделювання зі співпраці з кафедрою медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії Національного медичного університету імені Богомольця та спеціалістами проекту "Друг" розробила бот першої психологічної допомоги. Він стане в нагоді в перші години після травматичної події - з ним можна ознайомитися,перейшовши за посиланням ( https://t.me/friend_first_aid_bot)
ТЕЛЕФОНИ ДОВІРИ
Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00)
Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000
Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335
Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20
Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 75
Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103
Національна поліція України 102
Як забезпечити безпеку дітей у мережі Інтернет
1.Розміщуйте комп’ютери з інтернет-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини.
2.Поговоріть з дітьми про друзів, з якими вони спілкуються в онлайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються.
3.Цікавтесь, які вебсайти діти відвідують та з ким розмовляють.
4.Встановіть програму "Батьківський контроль" на телефон чи гаджет дитини.
5.Наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм онлайн-другом без вашого відома.
6.Навчіть своїх дітей ніколи не надаватиособисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, що пропонуються власниками сайтів.
7.Контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо.).
8.Навчіть дитину відповідальному та етичному поводженню в онлайні.
9.Переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операцій, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет-мережу.
10.Інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах.
У разі виявлення, що дитина стала жертвою будь-яких проявів насильства чи експлуатації, вербування чи маніпуляцій у цифровому просторі, варто одразу надіслати повідомлення про правопорушення до департаменту кіберполіції Національної поліції України за посиланням (цілодобово) https://ticket,cyberpolice.gov.ua
Національна гаряча лінія з питань протидії насильству та захисту прав дитини: 0 800 500 225; 116 111 (безкоштовно з мобільних)