Нагадування про турботу про себе
· Якщо почуваєтеся приголомшеними через ситуацію або надмірну кількість обов’язків, спробуйте на деякий час зосередитись на простих та повсякденних завданнях.
· Якщо ви пережили критичну подію, можливість поговорити з кимось про свої думки та почуття допоможе вам обробити неприємний досвід та примиритися з ним.
· Деякі реакції є нормальними і їх неможливо уникнути під час роботи у складних обставинах.
· Потурбуйтеся про своє тіло та розум (дайте собі достатньо відпочинку та сну, обмежте споживання кофеїну, споживайте здорову їжу та намагайтеся їсти в один і той самий час)
· Займіться спортом, щоб зняти напругу.
· Поспілкуйтеся з близькими.
· Поговоріть про свій досвід та почуття (навіть, якщо вони здаються жахливими або дивними) з колегами та довіреною особою.
· Послухайте, що говорять інші люди про те, як події вплинули на їх життя, і як вони з цим пораються. Можливо, ви почуєте щось корисне для себе.
· Виразіть свої почуття через творчість:малювання, написання творів, гра на музичних інструментах.
· Знайдіть час для розваг.
· Свідомо спробуйте розслабитись, займаючись тим, що вам подобається, медитацією або йогою.
Діти в школі: 10 змін у навичках дітей і поради
1. Літній відкат у знаннях. Цього року ми не можемо спрогнозувати, скільки часу потрібно відвести на повторення матеріалу. До звичного “літнього відкату” доєднався стрес, що впливає на роботу довгострокової пам’яті. Щоби зняти тривогу, важливо пояснити дітям, що все поступово пригадається.
2. Багато дітей забули, як писати ручкою на папері. У багатьох точно зміниться почерк, також ми можемо спостерігати деякий регрес у письмових навичках. Усе згодом повернеться! Важливо давати дітям вправи на розслаблення м’язів, пам’ятати, що нині темп навчання й темп письма уповільнюється.
3. Діти та дорослі, що пережили досвід травматизації, на деякий час, поки не стабілізуються, можуть “забути” правила орфографії. На наслідки ковіду в багатьох наклався стрес. Можливо, ігри зі словами, кросворди та картки допоможуть.
4. Можуть бути складнощі із предметами та знаннями, що пов’язані з просторовою орієнтацією. Ідеться, наприклад, про геометрію, тригонометрію й те, що пов’язано з прийменниками “над”, “за”, “під”, “через”. Потрібні будь-які активності, під час яких дитина могла б створювати 3D-моделі, лего, пластилін, оригамі, ліпка, спорт, гра на музичних інструментах.
5. Травматичний досвід ускладнює сприйняття абстрактних понять. Тому саме зараз потрібна наочність, прикладні, практичні, конкретні, зрозумілі знання та дії.
6. Навички читання. У кожного з нас (дорослих та дітей) була своя адаптація до стресу – хтось почав вчитися й більше читати, а хтось досі не може сконцентруватися. Навички читання в дітей можуть погіршитися – нам важливо пам’ятати, що це тимчасово. Усе відновиться.
7. Довгострокова пам’ять –процеси запам’ятовування інформації можуть бути ускладнені. Коли ми переживаємо стрес, робота гіпокампа, що відповідає, зокрема, за довгострокову пам’ять, пригнічується. Тож починаємо з маленьких обсягів інформації, закріплюємо все діями та рухами, а на перервах обов’язково рухаємося!!!
8. Під час навчання діти можуть крутити щось у руках, гойдатися на стільці – це не відволікання, а їхній спосіб “відгальмовувати” зайві сигнали. Багато дітей так концентруються. Можна включити такі рухи чи руханки в навчальний процес.
9. Багато дітей звикли тримати телефон у руках– це для них символ керованості, контрольованості. Потрібно подумати, що з цим робити, – може, включати додатки на телефонах у процес навчання.
10. Дітей може більше, ніж в інші роки, дратувати те, що не відчувається практичним. Важливо готуватися до запитання: “Як це використовувати?”. Так, можна давати більше проєктної роботи.
Як можна допомогти людині у стані панічної атаки
Звучить сирена, чути звуки вибухів. Біля тебе злякана, безпорадна людина, яка не орієнтується в ситуації і перебуває у стані сильного стресу. Дуже важливо допомогти їй! Це можна реально зробити у чотири прості кроки.
1.РАЗОМ!
Нагадайте людині, що вона не одна, що ти тепер з нею поруч, і ви впораєтеся з цією ситуацією разом. Якщо ви не знайомі - обов᾿язково представся і коротко розкажи, хто ти". "Я тут, я з тобою! Я не піду, поки ми разом не дістанемось до безпечного місця".
2.ЗАОХОЧУЙ ДІЇ.
Зазвичай ми пропонуємо неспокійній людині склянку води, вмовляємо її сісти. Не варто цього робити!
Прості справи добре допомагають заспокоїтися та подолати почуття безпорадності.
Давай людині прості та конкретні завдання. "Будь ласка, принеси склянку води". "Зателефонуй мамі і переконайся, що у неї все гаразд".
Такі дії повернуть людині відчуття контролю над собою і над ситуацією.
3.ЗАДАВАЙ ЗАПИТАННЯ, які звертаються до розуму, а не до емоцій.
Питання типу "Що ти відчуваєш зараз?" можуть викликати посилення тривоги і безліч негативних емоцій, а в нашій ситуації це зайве. Задавай прості та конкретні питання: "Скільки тобі років?", "Що ти робив, коли почув сирену?", "Де найближче сховище?".
4.ПОСЛІДОВНІСТЬ ПОДІЙ.
Іноді в таких ситуаціях втрачається втрачається відчуття часу і це викликає занепокоєння та страх. Важливо пояснити людині, що загроза минула і разом із нею відновити послідовність подій - Що було до сирени? Що відбувається зараз? Що буде пізніше?
"Була сирена і я побіг до сховища. Зараз ми чекаємо на вказівки, коли можна вийти з сховища. Потім я повернуся додому". Можна трохи допомогти, якщо людина не пам᾿ятає якихось моментів. Але важливо, щоб зрештою людина могла самостійно розповісти, що і як відбулося, від початку до кінця.
Стратегії профілактики вигорання і втоми
- Оцініть своє робоче навантаження
- Не бійтеся казати "Ні"
- Відпустіть свій перфекціонізм
- Оцініть, які ресурси у вас є, щоб добре справлятися зі своєю роботою
- Плануйте цілі по принципу SMART (конкретні, вимірювані, досяжні, надійні, з урахуванням часу)
- Зверніться за підтримкою до спільноти (колеги, друзі, кодичі, групи підтримки)
- Робіть психологічні та фізичні перерви (іноді навіть 5 хвилин достатньо, щоб змінити ситуацію)
Усе більше школярів повертаються до навчання в дистанційному форматі. Думки батьків розділилися: одні вважають, що ніякого навчання під час війни бути не може, інші — що діти мають навчатися, незважаючи ні на що. Психологи ж підтримують відновлення навчального процесу, але мають деякі зауваження та рекомендації до його організації.
Мета дистанційного навчання під час війни — не лише засвоєння нових знань, а й психологічна підтримка, спілкування, перемикання уваги дітей.
Жодних негативних оцінок, обліку відвідування, об’ємних домашніх завдань тощо — навчання повинно стати допомогою дитині, а не черговим стресом та хвилюваннями.
Зараз не час фокусуватися на вивченні нового матеріалу. Заняття мають бути орієнтованими на повторювання — це буде ефективніше.
Не забувайте про загальні правила дистанційного навчання та гігієну користування гаджетами.
Ставтеся з розумінням до дитячої розсіяності, неуважності й інертності під час онлайн-уроків.
Учителі мають підбадьорювати дітей, а не залякувати негативом на уроках. А відволікатися варто лише на підтримку та турботу, а не на актуальні новини.
Навчання в такий складний час — це новий виклик для педагогів, але знайте, що безумовна любов до дітей та підтримка допоможе стабілізувати психологічний стан дитини.
Пам’ятайте, якщо ви зауважили, що ваш учень надто тривожний, плаксивий або агресивний, одразу зверніться до психолога школи для подальшої психологічної підтримки дитини.
Булінг в чинному законодавстві
Булінг (цькування) - це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Булінг має систематичний характер та спрямований на приниження жертви, або завдання їй фізичної шкоди.
Чим конфлікт відрізняється від булінгу?
Конфлікт Булінг
1.Одноразовий, неповторюваний акт 1. Тривалі, повторювані дії
2. Незгода, розбіжність думок 2. Агресивна поведінка з метою завдати шкоду та
принизити
3. Рівність сил (здатність кожної зі сторін впливати 3. Нерівність сил (різниця у фізичному стані, рівність
на процес конфлікту) соціальної і психологічної адаптованості)
Булінг НЕ Булінг
- фізичне насильство (штовхання, підніжки, бійки, - фізичні ушкодження, спричинені випадково
ляпаси, нанесення тілесних ушкоджень) (під час змагань, гри, тощо)
-психологічне насильство (поширення образливих чуток, - необразливі жарти, емоційна спроба вирішити конфлікт,
ізоляція, ігнорування, погрози, образливі жарти) гучні суперечки
- економічне насильство (крадіжки, пошкодження чи - випадкове псування речей
знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей
- сексуальне насильство (прізвиська та образи сексуального - залицяння (знаки уваги, прийнятні стосунки)
характеру
- кібербулінг (цькування за допомогою мобільних - спори, словесні перепалки, поодинокі образливі
телефонів або в інтернеті) коментарі в соціальних мережах
Тривожні ознаки:
- пошкоджені чи загублені частини одягу, книжки чи інші предмети;
- має неочікуванні поранення, синці, подряпини;
-має мало друзів або зовсім їх не має;
-здається, що боїться збиратися і йти до школи і повертатися, сідати в автобус тощо.
-обирає довгий нелогічний шлях, коли іде зі школи додому;
-втрачає інтерес до домашніх завдань або починає робити їх набагато гірше, ніж зазвичай;
-виглядає пригніченою, сумною, заплаканою, не має настрою, коли приходить додому;
-часто жаліється на головний біль, болі в шлунку, інші фізичні негаразди;
-тривожно спить і часто сняться погані сни;
-втрачає апетит;
-проявляє тривогу і низьку самооцінку.
Чому люди булять?
- Відчуття безпомічності і безсилля.
- Стрес і травма.
- Низька самооцінка.
- Страх бути виключеним з компанії, якщо вони не приєднаються.
- Нерозуміння, як почувається хтось інший, через нерозвинену емпатію.
- Викид гніву і агресії.
- Культура агресії та знущань.
- Роль жертви булінгу в минулому.